Урок 19. Добувна промисловість.
Найбільші запаси нафти нині характерні для країн Середнього Сходу і Північної Африки (69,3%). Серед цих країн, безумовно, виділяється Саудівська Аравія — понад 22% світових запасів. На другому місці знаходяться країни Латинської Америки — 11,3%, у Росії — 4,7%, у США і Канади по 3,5%. Слід пам’ятати, що потрібно порівнювати запаси будь-якої мінеральної сировини в тій чи іншій країні або регіоні світу з темпами їх видобутку. Так, за нинішніх темпів видобутку нафти в Росії її вистачить на 20, в Австралії — на 15, а в Саудівській Аравії на 90 років.За запасами газу на першому місці знаходиться регіон Близького та Середнього Сходу і Північної Африки (близько 40%), на другому місці — Росія (35%). В інших частинах світу запаси природного газу суттєво менші. Якщо порівняти забезпеченість країн нафтою та газом із розрахунку на душу населення, то десять країн-лідерів будуть наступні: Катар, Кувейт, Об’єднані Арабські Емірати, Туркменістан, Венесуела, Саудівська Аравія, Лівія, Канада, Іран, Ірак.
Серед інших енергоносіїв виділяється кам’яне вугілля. Найбільші його запаси зосереджені у США, Китаї, Росії, Австралії, ПАР. Ядерна енергетика базується на запасах урану. Ця мінеральна сировина зосереджена в Австралії, США, Бразилії, Україні, Канаді й Франції. Наявні у світі ядерні реактори можуть спожити існуючі нині запаси урану за 40 років.
Найбільші запаси залізної руди у світі знаходяться в Канаді, США, Україні (45% розвіданих запасів світу), Китаї (43% світового видобутку), Бразилії, Австралії. Найбільш багатими рудами володіють Ліберія, Індія, Австралія, Бразилія та Венесуела, залізна руда тут містить 60% корисного елемента.
Цінною мінеральною сировиною для виплавки високоякісних сталей є марганцева руда. В Україні зосереджено 75% світових запасів. Є її поклади також у Китаї, ПАР, Австралії, Бразилії, Грузії. Одним із найпопулярніших конструкційних матеріалів нині є алюміній. Основна сировина для його виплавки — боксити, найбільші запаси яких зосереджені у Гвінеї (27% світових запасів), Австралії (33% світового видобутку) і Камеруні. Великі запаси бокситів знайдено у В’єтнамі. Цих покладів за нинішнього рівня споживання вистачить на 220 років.
Не менш важливим металом сучасності є й мідь, головний провідник електричного струму. Основні її запаси зосереджені в таких країнах, як Чилі (36% світового видобутку), США, Казахстан, Росія, Австралія тощо. Нинішніх запасів міді при існуючих обсягах видобутку вистачить на 50 років
Використані джерела: https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcS2wUq62jjc1SrgeHf0cQSnQCTMH6ECvoORjg&usqp=CAU ; https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQmpok84TZJKBmeh8g1NRlVyehU3CSyPF-XHmGW3xVbRNHgwFjtA3AWgCc7DjoqGjbkeVM&usqp=CAU; https://eschool.dn.ua/pluginfile.php/360380/mod_resource/content/1/%D0%9C%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%20%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%83%D1%80%D1%81%D0%B8.pdf
Урок 18. Лісове господарство.
ДІЗНАТИСЯ БІЛЬШЕ:Лісове господарство
Використані джерела: https://ppt-online.org/658836
Урок 16-17. Сільське господарство України.
Переглянути відео, та записати у зошит географію рослинництва України: назва культури - регіони України.
Використані джерела: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2021/zb/09/zb_sg2020.zip ; https://en.ppt-online.org/655885
Урок 15. Зональність світового сільського господарства. Найбільші країни-виробники та країни-експортери сільськогосподарської продукції.
Тренувальний тест: Тваринництво світу. Сільськогосподарські пояси світу
Використані джерела: https://naurok.com.ua/uploads/files/132186/38647/39931_images/23.jpg
Урок 14. Сільське господарство світу. Географія основних зернових і технічних культур та виробництва продукції тваринництва. Практична робота 3. Визначення основних зернових і технічних культур, що їх вирощують у помірному й тропічному кліматичних поясах, та обґрунтування встановлених відмінностей.
Дізнатися більше: Географія сільського господарства світу
Основні риси географії землеробства. В наш час у землеробстві використовується 1,5 тис. видів культурних рослин. Сучасний вигляд цієї галузі людської діяльності - результат досвіду кількох тисячоліть, протягом яких землероби окультурювали корисні рослини, виводили їх нові сорти і гібриди. Розширювалися площі і географія вирощування культурних рослин.
У структурі землеробства розрізняють вирощування: зернових (пшениці, рису, кукурудзи, жита, проса, гречки та ін.); технічних (олійних, цукристих, волокнистих), коренеплодів (картопля, маніок та ін.), овочевих, баштанних і садових культур, а також різноманітних субтропічних і тропічних фруктів та рослин, що дають тонізуючі продукти (чай, кава, какао, кола тощо).
Найважливішою галуззю землеробства є зернове господарство.
Пшеницю вирощують у помірних та субтропічних поясах Європи, Австралії, Азії та Північної Америки. Найбільшими виробниками цієї культури є Китай, США, Індія, Росія, Франція, Канада, Україна та ін. Рис поширений у районах мусонного клімату (Східна, Південно-Східна та Південна Азія). Основні виробники — Китай, Індія, Індонезія, Бангладеш, В’єтнам, Таїланд. Найбільшим експортером є США Кукурудза має значення як зернова і як фуражна (кормова) рослина, це теплолюбна та посухостійка рослина, яка вирощується в теплих зонах помірного поясу, субтропічному та тропічному поясах. Провідні країни за виробництвом кукурудзи: США (понад третину), Китай, Бразилія, Аргентина, Мексика, Україна
Технічні культури вирощують заради одержання сировини для виробництва різноманітних продовольчих та промислових товарів. Найбільше значення мають:
цукрові - цукрові буряки, цукрова тростина;
олійні - соняшник, олива, соя, арахіс, плоди олійної пальми, рапс тощо;
волокнисті - бавовник, льон, коноплі та ін.
Важливу роль відіграють також культури, з яких виготовляють тонізуючі речовини - особливо чай, кава, какао, кола; наркотичні речовини - тютюн, опійний мак та ін.; прянощі - перець чорний та червоний, гвоздичне дерево, мускатник та ін., а також каучуконоси (гевея), коркові, лікарські, ефірно-олійні рослини.
Технічні культури хоч і трудомісткі, але дуже прибуткові, тому у всіх районах, де вони культивуються, під них відводять найкращі землі.
1) Олійні. Соя найбільше поширена в субтропічному поясі. Провідні виробни¬ки — США, Бразилія, Аргентина. Соняшник вирощують країни помірного та субтропічного клімату. Лідерами за збором насіння соняшнику є Україна (28 %), Росія (23,6 %), Аргентина, Китай. Арахіс переважно висівають у субтропіках і тропіках (Китай, Індія, Західна Африка). Оливкове дерево культивують у країнах Середземномор’я. Олійна пальма є головною олійною культурою в екваторіальному і частково субекваторіальному поясах Африки та Азії.
2) Цукроносні рослини. Цукрова тростина є багаторічною рослиною субтропічного та тропічного поясу, дуже вибаглива до тепла та вологи Нині цукрову тростину вирощують переважно країни, що розвиваються. Її найбільшими виробниками є Бразилія, Індія, Китай та Куба. Імпортують цукор-сирець із тростини США, країни Європи та Японія, на території яких здійснюється його рафінування (очищення). Цукрові буряки культивують у помірному поясі. Основними виробниками бурякового цукру є країни Франція, Росія, Німеччина, США, Україна.
3) Тонізуючі. Основними тонізуючими культурами є чай, кава та какао. Усі вони – рослини тропічного та субтропічного поясів, вирощуються здебільшого в країнах, що розвиваються. Так, виробництвом чаю на світовому ринку вирізняються Китай (35,6 %), Індія (20,6 %), Кенія (7,7 %), Шрі-Ланка (6,8 %); кави – Бразилія (33 %), В’єтнам (19,7 %), Колумбія (8,1 %), Індонезія (6 %); какао – Кот-д’Івуар (29 %), Бразилія (14 %), Гана (12 %). Головними імпортерами всіх тонізуючих культур є країни Європи та США. Багато кави та какао-бобів завозить також Японія.
4) Волокнисті. Основними волокнистими культурами світу є бавовник, джут, льон-довгунець, агава на сизаль
Провідна роль належить бавовнику . Бавовник — рослина, що потребує багато тепла, вологи і сонячного світла. Його найбільші виробники — Індія, Китай і США. Високоякісними довговолокнистими сортами відомі Єгипет і Судан. Головними імпортерами бавовни є країни Європи та Японія. Крім волокна в результаті переробки бавовни одержують штучний шовк, папір, з насінин – харчову й технічну олії.
Льон-довгунець вирощують у холодніших районах помірного поясу та в передгір’ях, головними виробниками якого є Китай, Франція, Польща, Росія.
Джут – чагарник, з луб’яних волокон якого виготовляють цупкі тканини та канати. Він іде на виробництво килимів, рибного приладдя, мішковини. Цю теплолюбну рослину культивують у тропічному та субекваторіальному поясах. Найбільше його вирощують та експортують Бангладеш, Індія, Китай та Пакистан
Використані джерела: https://geoknigi.com/img/giletskyy/image071.jpg ; http://www.geograf.com.ua/human/school-course/394-geografiya-silskogo-gospodarstva-svitu ; http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/menu/menu_u/cg.htm ; https://naurok.ams3.digitaloceanspaces.com/uploads/files/87439/73197.doc ; https://agravery.com/uk/posts/show/geografia-vrozajnist-plosi-ak-zminilos-virosuvanna-topovih-kultur-za-roki-nezaleznosti
Урок 13. Сільське господарство, його значення в сучасному світі. Аграрні суспільства в сучасному світі. Аграрні відносини. Складники сільського господарства. Роль природних чинників (земельних та агрокліматичних ресурсів) у розвитку й розміщенні аграрного виробництва. Землезабезпеченість.
Дізнайся більше - натисна на: СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО
СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО – це галузь виробничої сфери, яка займається вирощуванням сільськогосподарських культур і розведенням тварин для забезпечення населення продуктами харчування, а промисловість – сировиною.
Аграрні відносини — особливий вид економічних відносин між державою, господарствами, членами суспільства з приводу володіння та використання землі, виробництва, розподілу, обміну, споживання сільськогосподарської продукції.
Землезабезпеченість — це показник, який визначається площею ріллі або сільськогосподарських угідь на одного працівника.
Використані джерела: https://geografiamozil2.jimdofree.com/%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0/%D1%81%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5-%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8-%D1%82%D0%B0-%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D1%83/; https://www.schoollife.org.ua/silske-gospodarstvo-jogo-znachennya-v-suchasnomu-sviti-agrarni-vidnosyny-9-klas-geografiya/; https://subject.com.ua/textbook/geography/9klas_9/13.html; https://fs01.vseosvita.ua/o/01004uwa-e3f7.pptx; https://naurok.com.ua/prezentaciya-silske-gospodarstvo-yogo-znachennya-v-suchasnomu-sviti-9kl-202013.html
Урок 12. Підсумковий урок. Тематичне оцінювання 1.
Урок 11. Транснаціональні корпорації (ТНК) та їх вплив на функціонування міжнародної економіки. Міжнародні економічні організації.
Транснаціональні корпорації — великі міжнародні компанії, що мають виробничі потужності в двох чи більше країнах і проводять єдину економічну політику та загальну стратегію. Центром ТНК є материнська компанія, яка розміщена в країні базування і здійснює централізоване планування, управління та контроль за діяльністю своїх закордонних підрозділів — дочірніх підприємств і філій.
Головною метою ТНК є отримання максимального прибутку за рахунок дешевших ресурсів виробництва (робочої сили й сировини), зменшення витрат на транспортування, доступу до ринків збуту продукції.
Транснаціональні корпорації (ТНК), тобто національні монополії із зарубіжними активами, виробнича і торговельно-збутова діяльність яких виходить за рамки однієї країни; відповідно до статутних документів ділова активність таких компаній здійснюється за допомогою утворення в них філій, дочірніх компаній, які можуть мати форму змішаних підприємств з переважно національною участю.
Сучасний світ та міжнародні економічні відносини перебувають в контексті діяльності ТНК, які постійно змагаються за ринки ресурсів, збуту, сфери впливу, технології та інновації, а також можливі прибутки.
Інтернаціоналізація приводить до виникнення тісних зв’язків між усіма складовими міжнародної економіки. Інтернаціоналізація компанії означає, що така кампанія засновує власні закордонні філії, дочірніх компаній або отримує контроль над уже діючими компаніями за кордоном.
Сьогодні транснаціональна корпорація являє собою комплекс, що включає виробничу, торговельну і фінансову складові, з єдиним центром ухвалення рішень в країні базування і з філіями в інших країнах. Вони володіють або контролюють виробництво продукції через свої відділення в багатьох країнах, поза межами країни базування. Таким чином, міжнародний аспект ТНК визначається масштабністю зарубіжних операцій в усіх галузях діяльності цих компаній.
За оцінками експертів ООН, у світі існує близька 60 тисяч ТНК (у 1939 році їх налічувалося 30), що контролюють понад 850 тисяч закордонних філій, на які припадає 1/10 світового ВВП та 1/3 світового експорту.
Сучасні найбільші ТНК (General Motors, Ford, IBM, Royal Dutch Shell) розпоряджаються фінансовими засобами, що перевищують розмір національного доходу багатьох суверенних держав.
500 наймогутніших ТНК світу реалізують 80% всієї продукції електроніки і хімії; 95% фармацевтики, 76% продукції машинобудування.
В Україні ведуть діяльність близько 30 транснаціональних корпорацій, які мають понад 7 тис. представництв та філій. Більшість іноземних ТНК спеціалізуються на харчовій промисловості та торгівлі.
Найбільші іноземні ТНК в Україні: McDonald’s Corporation (США, харчова промисловість), Nestle S.A. (Швейцарія, харчова промисловість), British American Tobacco (Велика Британія, тютюнова промисловість), British Petroleum (Велика Британія, нафтогазова промисловість), Procter&Gamble (США, хімічна промисловість), Shell (Велика Британія, Нідерланди, нафтопереробна промисловість), Coca-Cola (США, харчова промисловість).
Найбільші українські ТНК: корпорація «УкрАВТО» (автомобілебудування та сервісне обслуговування), корпорація «ROSHEN» (кондитерська промисловість), корпорація «Граніт» (будівельна промисловість), група «Приват» (фінансовий сектор, металургія).
Міжнародна економічна організація – це створене на основі міжнародної угоди у відповідності з міжнародним правом, структурно організоване, постійно діюче об’єднання суверенних держав, що координує їхню економічну політику у певних галузях і наділене для цього статусом суб’єкта міжнародного права. Мета – координація економічного співробітництва у певних галузях.
Приклади: економічні організації – Організація Об’єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО); фінансові організації – Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародний валютний фонд (МВФ).
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Прочитати параграф 10.
Використані джерела: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=6280; https://naurok.ams3.digitaloceanspaces.com/uploads/files/56272/42525.docx ; http://dspace.wunu.edu.ua/jspui/bitstream/316497/24669/1/%D0%92%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%87%D0%B0%D0%BA.pdf ; http://www.investplan.com.ua/pdf/12_2010/9.pdf
Урок 10. Сучасні тенденції розвитку світового господарства. Глобалізація та регіональна економічна інтеграція.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Прочитати параграф.
Використані джерела: https://naurok.com.ua/uploads/files/20950/124915/136357_images/2.jpg ; https://naurok.com.ua/uploads/files/20950/124915/136357_images/5.jpg ; https://naurok.com.ua/uploads/files/20950/124915/136357_images/4.jpg ; https://naurok.com.ua/uploads/files/20950/124915/136357_images/3.jpg ;
Урок 9. Багаторівневість світового господарства, його просторова структура за концепцією «Центр – периферія»
У світі виділяють центр — розвинені країни світу, які оточені напівпериферією, де одночасно розвинені окремі види послуг і промислового виробництва (наприклад, видобування нафти та послуги авіаперевезень в ОАЕ).
У розвинених країнах світу розташовані переважно штаб-квартири міжнародних організацій і транснаціональних корпорацій (ТНК). У цих країнах досягнуто найвищих показників соціально-економічного розвитку.
Найчисельнішою є група країн світу на периферії. Ці країни мають міжнародну спеціалізацію одному-двох видах економічної діяльності (наприклад, Еквадор вирощує і постачає банани).
Регіон світу є найбільшим територіальним утворенням у господарстві світу. У складі світового господарства виділяються такі основні регіони: Північна Америка, Латинська Америка, Африка, Австралія та Океанія,Співдружність незалежних держав (СНД), Західна Європа, Азія.
Концепція «центр – периферія»
У світі сформувалась багаторівнева структура світового господарства. Центральну його частину («центр») становлять постіндустріальні країни Північної Америки, Західної Європи й Японія, які контролюють науково-технічний прогрес, рух капіталу та стан світових ринків. Між 25 країнами «центру» досягнуто високого рівня єдності виробничих, торговельних і фінансових відносин. Основна спрямованість їхнього розвитку — перехід до постіндустріального інформаційного суспільства.
У світі сформувалась багаторівнева структура світового господарства. Центральну його частину («центр») становлять постіндустріальні країни Північної Америки, Західної Європи й Японія, які контролюють науково-технічний прогрес, рух капіталу та стан світових ринків. Між 25 країнами «центру» досягнуто високого рівня єдності виробничих, торговельних і фінансових відносин. Основна спрямованість їхнього розвитку — перехід до постіндустріального інформаційного суспільства.
Периферійна частина («периферія») — країни «Третього світу»,розташовані здебільшого в тропіках. Периферія живе за рахунок використання власних природних ресурсів, деякі її регіони перенаселені, у багатьох місцях зберігаються зони політичної нестабільності і конфліктів. Виділяють ближню і дальню периферію. Ближня тісно пов’язана з центром, який має безпосередній вплив на її розвиток, у дальній — вплив центру майже не виявляється. До країн периферії відносять найбільш відсталі держави з переважанням в них добувного та аграрного виробництв. Велике значення для них, як правило, має капітал інших держав-інвесторів. У таких країнах спостерігається нестабільна політична обстановка, між національні та релігійні конфлікти. Історично до периферії належали неєвропейські країни, наприклад, країни Латинської Америки та Субсахарської Африки.
Напівпериферією світового господарства вважають країни Центральної і Східної Європи, Китай, нові індустріальні країни, середньорозвинені індустріальні країни Західної Європи (наприклад, Ірландія, Португалія, Греція), індустріальні та деякі нові індустріальні країни Азії, Латинської Америки, Африки, Австралії та Океанії; постсоціалістичні країни Євразії, серед них й Україна.
Центр і периферія на будь-якому просторовому рівні пов’язані між собою потоками інформації, капіталу, товарів, робочої сили. Поширення інформації відбувається на трьох рівнях: від провідних економічних районів і центрів до регіональних центрів і периферійних територій; від центрів вищого ієрархічного рівня в центри нижчого порядку; з великих і середніх міст в прилеглі райони (наприклад, сільську місцевість). Інноваційна діяльність центру, де найбільш інтенсивні ділові та наукові контакти і кращий доступ до інформації, забезпечує його перевагу над периферією.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Прочитати параграф.
Використані джерела: https://youtu.be/1iaw0B5VyO0 ; https://naurok.com.ua/uploads/files/715795/248176.docx ; https://pidru4niki.com/imag/econom/gol_svek/image004.jpg ; https://textbooks.com.ua/books/file83/image023.jpg
Урок 8. Типи економічних систем. Типізація країн світу за рівнем економічного розвитку, місце України в ній.
Економічна система — це сукупність взаємопов’язаних і відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства, яка має загальну мету.
Людству відомі різні економічні системи, які сформувалися в процесі тривалого історичного розвитку. їх можна класифікувати за відповідними критеріями.
Найпоширенішою в економічній науці є класифікація економічних систем за двома ознаками:
— за формою власності на засоби виробництва;
— за способом управління господарською діяльністю.
На основі цих ознак розрізняють такі типи економічних систем:
Традиційна економічна система панувала в минулому, і зараз деякі її риси властиві слаборозвинутим країнам. Вона характеризується багатоукладністю економіки, збереженням натурально-общинних форм господарювання, відсталою технікою, широким застосуванням ручної праці, нерозвиненою інфраструктурою, найпростішими формами організації праці і виробництва, бідністю населення. На соціально-економічні процеси значний вплив справляють освячені століттями традиції та звичаї, релігійні та культові цінності, кастовий і соціальний поділ населення
Ринкова економічна система характеризується пануванням приватної власності на економічні ресурси, передбачає функціонування великої кількості діючих виробників і покупців товарів, свободу вибору підприємницької діяльності, особисту свободу всіх економічних суб’єктів, однаковий доступ їх до ресурсів, науково-технічних досягнень, інформації. У такій системі поведінка кожного економічного суб’єкта мотивується його особистими інтересами. Кожний з них прагне отримати максимальний дохід на основі індивідуального прийняття рішень. Але кожний економічний суб’єкт здатний реалізувати свій приватний інтерес лише в тому випадку, якщо він одночасно є носієм і суспільного інтересу.
Командно-адміністративна система / планова — це неринкова економіка, яка базується на пануванні державної власності, одержавленні та монополізації народного господарства, жорсткому, централізованому директивному плануванні виробництва і розподілі ресурсів, відсутності реальних товарно-грошових відносин, конкуренції і вільного ціноутворення. їй притаманні висока затратність виробництва, несприйнятливість до НТП, зрівняльний розподіл результатів виробництва, відсутність матеріальних стимулів до ефективної праці, хронічний дефіцит (особливо товарів народного споживання) тощо. Усе це ознаки недостатньої життєздатності командної системи, які закономірно призвели її до кризи, а потім і розпаду.
Командна економіка існувала у колишньому Радянському Союзі та соціалістичних країнах Східної Європи й Азії.
Змішана економічна система є адекватною формою функціонування сучасних розвинутих країн світу і характеризується такими рисами:
— різноманітністю (плюралізмом) форм власності й рівноправним функціонуванням різних господарюючих суб’єктів (приватних, колективних, державних);
— високим рівнем розвитку продуктивних сил і наявністю розвинутої ринкової інфраструктури суспільства;
— оптимальним поєднанням ринкового механізму з державними методами регулюванням економіки, які органічно переплітаються і доповнюють один одного;
— орієнтацією на посилення соціальної спрямованості розвитку економіки. Збільшуються затрати на освіту, медичне обслуговування, створюються державні й приватні фонди соціального страхування та соціального забезпечення населення тощо.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Прочитати параграф.
Використані джерела: https://medcol.sumy.ua/engine/download.php?id=1827&area=static ; https://www.youtube.com/watch?v=bE6-MjTYRW0 ; https://works.doklad.ru/images/0y2wXe62iow/44032ca9.png ; https://pidru4niki.com/imag/politec/baz_ekteo/image026.jpg ; https://studfile.net/html/2706/1245/html_ZdithTFxu3.BZfg/img-GJE3l_.png ; https://present5.com/presentation/11157042_24078984/image-9.jpg ; https://pidru4niki.com/imag/politec/baz_ekteo/image102.jpg ; https://cf2.ppt-online.org/files2/slide/0/0tpSwvNK3kEu1IDVxAngF7G5hdOHTmWbeyrMc642q/slide-5.jpg
Урок 7. Світове господарство (світова економіка), світовий ринок. Поняття «спеціалізація території», «міжнародний поділ праці».
Світове господарство — це система взаємозалежних національних економік, пов’язаних між собою різними формами міжнародних економічних відносин.
ДІЗНАТИСЯ БІЛЬШЕ Світове господарство; Світове господарство
Міжнародний поділ праці (МПП) полягає у спеціалізації окремих країн на виробництві певних видів продукції, її частин, а також послуг і в подальшому товарному обміні ними на світових ринках.
Спеціалізація країн і регіонів (міст) — результат територіального поділу праці. Вона обумовлена вдалим використанням сприятливих історичних, економічних, природних та інших умов. Це дає можливість виробляти певні види продукції в кількості, що значно перевищує місцеві потреби, при порівняно низьких витратах праці. Відповідно з’являється можливість розвивати такі види економічної діяльності, продукція яких конкурентоспроможна на зовнішньому (внутрішньому) ринку і переважно орієнтована на вивіз.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Прочитати параграф.
Використані джерела: https://www.google.com/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=&cad=rja&uact=8&ved=2ahUKEwiS6bng6YrzAhXG-aQKHWQ2BBMQFnoECAMQAQ&url=https%3A%2F%2Fosvita.ua%2Fvnz%2Freports%2Finternational-relations%2F19394%2F&usg=AOvVaw3HY2194glxHccbSi_cHM4d ; https://www.google.com/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=&cad=rja&uact=8&ved=2ahUKEwiS6bng6YrzAhXG-aQKHWQ2BBMQFnoECAsQAQ&url=https%3A%2F%2Fgeografiamozil2.jimdofree.com%2F%25D0%25B3%25D0%25BE%25D0%25BB%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25BD%25D0%25B0%2F%25D1%2581%25D0%25B2%25D1%2596%25D1%2582%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B5-%25D0%25B3%25D0%25BE%25D1%2581%25D0%25BF%25D0%25BE%25D0%25B4%25D0%25B0%25D1%2580%25D1%2581%25D1%2582%25D0%25B2%25D0%25BE-1%2F&usg=AOvVaw3KsAz_k_YAeEMVXtn_2sRm ; https://naurok.ams3.digitaloceanspaces.com/uploads/files/114621/37916.doc ; https://naurok.com.ua/uploads/files/1415/19493/19755_html/images/19493.001.png ; https://www.sworld.com.ua/konfer22/453.files/image002.jpg ; https://www.bestreferat.ru/images/paper/33/88/9118833.png ; https://www.sworld.com.ua/konfer22/453.files/image001.jpg ; https://works.doklad.ru/images/ATBZslZPMAY/40d5837c.gif
Урок 6. Форми суспільної організації виробництва. Форми просторової організації національної економіки.
До форм суспільної організації виробництва належать концентрація, спеціалізація, кооперування, комбінування. Іноді також виділяють конверсію і диверсифікацію виробництва. НАТИСНИ НА НАЗВУ СТАТТІ: форми суспільної організації виробництва
Концентрація — це зосередження виробництва на великих підприємствах (виробнича концентрація) та зосередження підприємств однієї галузі на обмеженій території (територіальна концентрація виробництва). Зростання концентрації виробництва відбувається за рахунок розширення діючих підприємств, будівництва нових великих підприємств або об'єднання декількох малих.
Комбінування як специфічна суспільна форма організації виробництва - це процес органічного поєднання в одному підприємстві (комбінаті) багатьох виробництв, що належать до різних галузей промисловості чи народного господарства в цілому.
Спеціалізація виробництва - це процес зосередження випуску певних видів продукції в окремих галузях промисловості, на окремих підприємствах та в їх підрозділах, тобто це процес виробництва однорідної продукції або виконання окремих технологічних операцій на підприємствах, в об'єднаннях або галузях.
Виокремлюють кілька об'єктних видів спеціалізації:
1. Предметна спеціалізація – випуск підприємством кінцевої, готової до споживання продукції (тракторний завод, взуттєва чи кондитерська фабрика тощо).
2. Подетальна спеціалізація - виготовлення окремих деталей (редукторів, гумотехнічних виробів, інтегральних схем тощо) та агрегатів і вузлів для комплектування готової продукції (двигуни, електроустаткування, будівельні конструкції).
3. Технологічна (стадійна) спеціалізація - самостійні виробництва з виконання окремих стадій технологічного процесу (ливарні, ковальсько-штампувальні, складальні заводи в машинобудуванні, прядильні та чаєрозважувальні фабрики у легкій і харчовій промисловості тощо).
4. Функціональна спеціалізація- ремонтні заводи, підприємства із виготовлення стандартної тари, машиносервісні організації.
Кооперування як суспільна форма організації виробництва – це тривалі виробничі взаємозв'язки підприємств, що спільно виготовляють кінцевий продукт. Основна умова кооперування - широка мережа подетально і технологічно спеціалізованих та організаційно відокремлених виробництв.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Прочитати параграфи . Обрати переважний чинник розміщення виробництва у наведених географічних об'єктах, аргументувати свій вибір.
-Бразилія — виробництво кави.
-Харків — багато виробництв машинобудування.
-КривийРіг — металургійне виробництво.
-Братськ (на р. Ангара) – целюлозо-картонний комбінат.
-Австралія — видобувна промисловість.
- Аргентина — виробництво найдорожчої яловичини.
-Каліфорнія — корпорація Apple.
-Своємісто (районний центр) — хлібозавод.
-Запоріжжя — титано-магнієвий комбінат.
-Південна Корея — виробництво синтетичних тканин.
- Осака — металургійне виробництво.
-Норвегія — виробництво електроенергії.
- США — виробництво літаків Boeing.
-Нідерланди — виробництво молока та молочної продукції.
-Таїланд — пошив одягу.
Використані джерела: http://www.geograf.com.ua/geoinfocentre/20-human-geography-ukraine-world/480-suchasni-formi-suspilnoji-organizatsiji-virobnitstva ;https://fs.naurok.com.ua/uploads/files/20950/121453.ppt ; https://fs01.vseosvita.ua/o/010060ig-89e4.docx
Урок 5.Чинники розміщення виробництва.
Чинники розміщення продуктивних сил (виробництва) - сукупність просторових нерівнозначних умов і ресурсів, їх властивостей, правильне використання яких забезпечує найкращі результати при розміщенні виробничих об'єктів і розвитку господарства районів.
Традиційна класифікація чинників: географічне положення (багатоаспектне), природно-ресурсний потенціал, включаючи сировинні (мінеральні, водні, земельні, лісові), історичні, соціально-демографічні, працересурсні, соціально-економічні, екологічні, техніко-економічні, інфраструктурні (транспортні). Важливість інших чинників: споживчого, людських цінностей, науково-технічного прогресу, часового, інноваційних.
Пріоритетність розвитку соціальної сфери та сфери послуг
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Прочитати параграфи 4,5; Натисни на ПОЧАТИ ТЕСТ та пройди тестування. Зіграй у дидактичні ігри із цієї теми, розміщені на головній сторінці блогу.
Використані джерела: http://4ua.co.ua/geography/ta3bc79a4c43b88421216c27_0.html ; https://geography.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2018/04/%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%BA%D1%82_%D1%81%D0%B8%D0%BB_2012.pdf ; https://mozok.click/uploads/9klas-geography-kobernik/9klas-geography-kobernik-18.jpg ; https://scontent-iev1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.6435-9/133837777_3226374960800995_6814284668668390653_n.jpg?_nc_cat=105&ccb=1-5&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=Rn65PSfQSNIAX_0SpEJ&_nc_oc=AQnzOA2LVrnWEZ52oR-QIzNZzJ4CAd86BTnj1JgiSKB6iXqc6YxpC_cLbnzT368l2ec&_nc_ht=scontent-iev1-1.xx&oh=0bfd5a5b819227d74617097fe67a502c&oe=61621C47
Урок 4. Практична робота 1. Аналіз секторальної моделі економіки.
Мета: ознайомитись з секторами економіки, їх складом, значенням в економіці різних країн, вивчити етапи розвитку економіки, відмінності між ними.
1. Що об’єднує галузі, які відносяться до первинного сектора економіки?
…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………
2. Чим займаються підприємства, що належать до вторинного сектора економіки?
…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………
3. Хто є споживачем продукції яку виробляють у вторинному секторі? …………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………
4. В світі є держави які дуже слабко забезпечені власними природними ресурсами, тому в них слабше розвинений первинний сектор економіки (наприклад, Японія, Данія та країни-карлики). Чому в цих державах є потужні галузі переробної промисловості?
…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………
5. Чому первинний і вторинний сектори економіки входять до виробничої сфери господарства? ……………………………………………………………………………………………………………
6. Чому третинний сектор економіки входить до невиробничої сфери господарства?
……………………………………………………………………………………………………………
7. Найбільш сучасну електроніку, робототехніку, ліки, найновіші технології розробляє дуже обмежена кількість держав (наприклад, США, Японія, Німеччина). Який сектор економіки має бути добре розвинутим, щоб держави мали змогу виробляти таку продукцію?
……………………………………………………………………………………………………………
8. Ознайомтесь зі структурою ВВП України у 2014 р. Обчисліть частку кожного сектора економіки країни за трисекторальною структурою.
Структура ВВП України у 2014 р. за даними Укрстату:
Сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство 11,7 %, Промисловість 23,4 %, у тому числі добувна 10,8 %, Будівництво 2,7 %, Транспорт 8,0 %, Торгівля 16,4 %, Інформація та телекомунікації 3,8 %, Фінансова та страхова діяльність 5,1 % , Операції з нерухомим майном 7,2 %, Професійна, наукова та технічна діяльність; діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування 4,7%, Державне управління й оборона, освіта, охорона здоров’я та надання соціальної допомоги 14,6 %, Інші послуги 2,4 %.
…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………
9. Заповніть таблицю
Ознаки етапів розвитку економіки
10. Розгляньте структуру ВВП деяких держав світу. На якому етапі розвитку перебуває економіка цих країн? Структура ВВП деяких держав світу, %
11. Прочитайте уривки з описами економічного розвитку та визначте сектори економіки, які в них описані.
А) «По всій Україні, і особливо на Півдні, в першій половині ХІХ ст. зростало виробництво хліба на продаж. Розширювалися посіви технічних культур. У Полтавській і Чернігівській губерніях збільшилися площі під коноплями і тютюном, Катеринославській і Херсонській – під льоном. З 20-х рр. з’являються і швидко розширюються на всьому Правобережжі, Лівобережжі і Слобожанщині плантації цукрових буряків. Але й на початку ХХ ст. лише 3,6% українців були зайняті в промисловості і майже 90% - у хліборобстві».
…………………………………………………………………………………………………………
Б) «Пріоритетного значення у цей період [60-х рр. XX ст.] набувають такі галузі як автомобіле- та авіабудування, верстатобудування, електротехніка, приладобудування, хімія органічного синтезу тощо. Найбільш сприятливими для розміщення нових виробництв були умови у західних та деяких центральних областях України. Саме в цих областях у період кінця 60-х - 80-х рр. XX ст. відбувається найбільш інтенсивне зрушення в галузевій структурі промисловості, головним чином, за рахунок прискореного розвитку середньо- та деяких високотехнологічних галузей машинобудування». …………………………………………………………………………………………………………
В) «У розвинутих країнах сфера послуг зростає найшвидшими темпами. Там вона становить основну частину економіки як за кількістю працюючих, так і за часткою ВВП. Наприклад, у США у сфері послуг працює 65 - 75% економічно активного населення. Водночас вивільнюються робочі місця в промисловості в зв’язку зі зростанням продуктивності праці, механізацією та автоматизацією праці».
…………………………………………………………………………………………………………
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Прочитати параграф 4; завершити виконання практичної роботи.
Використані джерела: https://fs.naurok.com.ua/uploads/files/486136/148444.docx
Урок 3. Поняття «економічний розвиток» та його показники: валовий внутрішній продукт (ВВП), структура ВВП, індекс людського розвитку (ІЛР). Секторальна модель економіки країни.
Натисни на назву статті, а потім на зображення аби дізнатися більше Історія економіки України за 30 років (з 1990 по 2020 рр.)
Дізнайся більше - натисни на назву статті Що таке ВВП: як і навіщо його рахують, та чому цей показник такий важливий
Дізнайся більше - натисни на назву статті Повний гід про ВВП: що це таке, як його рахують та чим його можна замінити
Дізнайся більше - натисни на назву статті "Инфографика: ВВП мировой экономики за 2018 год"<
ІНДЕКС ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ (англ. Human Development Index (HDI) (ІЛР), синоніми — індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП) — індекс, який дає інтегральну оцінку розвитку людини. Поєднує три показники: валовий внутрішній продукт (ВВП) на душу населення, рівень грамотності й тривалість життя.
Використовується як статистичний інструмент для порівняння розвитку соціальної сфери різних країн. Зміст показника полягає в такому: чим ближче ІЛР до одиниці, тим вищі можливості для реалізації людського потенціалу завдяки поліпшенню рівня освіти, доходу і тривалості життя.
Індекс розроблено і введено в обіг у 1990 р. пакистанським економістом Махбубом-уль-Хаком і використовується ООН з 1993 р. у звітах про розвиток потенціалу людини.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:
Прочитати параграф 3.
За бажанням: використовуючи дані статті "Повний гід про ВВП: що це таке, як його рахують та чим його можна замінити" письмово у зошиті дати відповідь на такі запитання:
1. Які показники враховують при розрахунках ВВП?
2. Що таке додана вартість товарів?
3. Що таке "індекс соціального розвитку"? Яке місце у світі посідає наша держава за цим показником?
4. Що таке "індекс інклюзивного розвитку"? Яке місце у світі посідає наша держава за цим показником?
5. Чому ми — майже найбідніша країна в Європі? У нас і природних ресурсів, і робочої сили вдосталь…
Ознайомитися із даними про нашу держави з таблиці світового банку Паспорт країни
Використані джерела: https://businessviews.com.ua/files/images/97/22/picture_istorija-ekonomiki-u_9722_p0.jpg ; https://ucap.io/vvp/ ; https://www.google.com/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=&ved=2ahUKEwjqzf-6l_nyAhVHs6QKHZmtCXoQFnoECCQQAQ&url=http%3A%2F%2Fwww.investplan.com.ua%2Fpdf%2F6_2015%2F22.pdf&usg=AOvVaw0OfloBERXWU1T2rV-SFP0- ; https://naurok.com.ua/uploads/files/71443/158482/171133_images/6.jpg ; https://subject.com.ua/textbook/geography/9klas_3/9klas_3.files/image012.jpg ; https://businessviews.com.ua/ru/business/id/vvp-ukrajini-1968/ ; https://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/8454/indeks-lyudskogo-rozvitku ; https://ok-t.ru/studopediaru/baza3/314430069008.files/image003.jpg
Урок 2. Національна економіка.
Ми часто використовуємо поняття «економіка» або «господарство». А чи знаєте ви, що воно означає? Подивіться навколо себе. Ваш одяг, ваша їжа, школа, місто чи село — це продукт діяльності певних підприємств та організацій, які щось виготовили, побудували, привезли. Та й послуги, що надає вам школа, навчаючи вас, також є господарськими. Відпочиваючи, або лікуючись, ви також користуєтесь послугами різних підрозділів господарства. Усі підприємства, які є в межах країни, прямо або опосередковано пов’язані між собою та утворюють національну економіку. Від того, як працює цей складний механізм, залежить рівень еко¬номічного розвитку країни й наше з вами життя.
Національна економіка — це історично складена система всіх видів господарської діяльності в межах певної країни. Національна економіка країни є цілісним організмом, що складається з різних підприємств, галузей і територіальних комплексів.
Найменшою ланкою національної економіки є підприємство — самостійна господарська одиниця, що спеціалізується на виготовленні певної продукції — товарів або послуг.
Галузь господарства — це сукупність підприємств чи закладів, які виробляють якісно однорідну продукцію чи надають однотипні послуги.
Для визначення ступеня розвитку національної економіки використовують спеціальні показники:
Валовий внутрішній продукт (ВВП) — продукт, отриманий від факторів виробництва , що знаходяться на території країни, незалежно від того, кому вони належать - громадянам країни або іноземцям.
Індекс людського розвитку (ІЛР) — інтегрований (тобто враховує не один, а декілька значень) показник, що використовується для міждержавного порівняння і вимірювання людського потенціалу досліджуваної території. ІЛР містить очікувану тривалість життя, рівень грамотності населення, рівень життя (за ВНП на одну особу), індекс соціально-економічної нерівності, індекс гендерної нерівності, індекс багатовимірної бідності. За показником ІЛР виділяють 4 групи країн.
НАТИСНИ НА НАЗВУ СТАТТІ: Національна економіка та показники її економічного розвитку
НАТИСНИ НА НАЗВУ СТАТТІ: Велика розбірка: що таке ВВП і як його розраховують
Використані джерела: https://naurok.ams3.digitaloceanspaces.com/uploads/files/71541/23964.docx ; https://jobs.ua/professions/ekonomika/394 ; https://pravo.studio/files/uch_group28/uch_pgroup18/uch_uch450/image/8.jpg ; https://geografiamozil2.jimdofree.com/%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0/%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0-%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%96%D0%BA%D0%B0/
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:
Прочитати параграф 2.
Урок 1. Вступ. Об’єкт вивчення економічної географії. Взаємодія господарства і природи в географічному середовищі. Економічна географія в системі географічних наук. Значення знань з економічної географії.
Економічна географія – галузь науки, яка досліджує географічні засади світового господарства, глобальних проблем людства й сільськогосподарських зв’язків, а також територіальну організацію суспільства у світі й окремих країнах з урахуванням інтеграційних процесів у різних регіонах планети.
Завдання економічної географії:
- Економічна географія вивчає інтеграційні процеси у різних регіонах світу;
- Політико-географічне дослідження країн світу;
- Пошуки нових закономірностей у територіальній організації суспільства;
- Вивчення соціально – економічних аспектів глобальних проблем людства;
- Дослідження окремих країн, регіонів та їх зв’язків з Україною.
Об’єкт вивчення економічної географії – просторова (територіальна) організація виробничої діяльності суспільства.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Прочитати параграф 1, виписати із тексту параграфа усі важливі поняття та вивчити їх.
Використані джерела: https://naurok.com.ua/urok-vstup-ob-ekt-vivchennya-ekonomichno-geografi-ekonomichna-geografiya-v-sistemi-geografichnih-nauk-znachennya-znan-ekonomichno-geografi-45443.html
Немає коментарів:
Дописати коментар